З точки зору економіки великий розподільчий центр часто є одним із найефективніших рішень для ритейлу. Він дозволяє концентрувати запаси, автоматизувати сортування, ефективніше використовувати персонал і транспорт та знижувати собівартість логістики.

Проблема починається в той момент, коли цей склад стає незамінним. В умовах мирної економіки ми оцінюємо логістичний центр передусім за його ефективністю. В умовах війни з’являється ще одне питання: що станеться з нашою логістикою, якщо цього складу завтра фізично не стане? Про це саме також говорить в своєму матеріалі DSnews.

Ракетна атака може знищити не просто будівлю і товарні запаси. Вона може вибити один із ключових вузлів, через який проходить постачання десятків або сотень магазинів.

Саме це ми побачили після атак на логістичну інфраструктуру України. Втрата окремих складських об’єктів змушує ритейлерів терміново шукати нові площі, переносити запаси, змінювати маршрути та перебудовувати всю систему постачання. І тут виникає питання вже не про склад. Питання — про архітектуру всієї логістичної мережі.

Плавний перехід від великого складу до концепції Монтрея

Великий РЦ має економічний сенс, якщо він дозволяє дешевше і швидше забезпечувати регіон, його потрібно використовувати. Але поруч із ним повинна існувати система альтернатив.

Уявімо два сценарії. У першому через один великий склад проходить 70% товару для регіону. Якщо ракета знищує цей об’єкт, то 70% логістики фактично треба будувати заново.

У другому основний склад залишається таким самим великим і ефективним, але компанія заздалегідь має домовленості з іншими складськими операторами, 3PL, терміналами та перевізниками. Якщо основний РЦ вибуває, товар можна перенаправити.

Основний склад залишається. Але він перестає бути єдиною точкою відмови. Саме тут починається справжня цінність концепції Physical Internet Бенуа Монтрея.

Ідея Монтрея: товар має бути здатним змінити маршрут

Ще у 2011 році Бенуа Монтрей запропонував переосмислити фізичну логістику через аналогію з цифровим інтернетом. В інтернеті передача інформації не залежить від одного конкретного маршруту. Якщо один вузол стає недоступним, мережа може використати інший.

Монтрей запропонував застосувати подібну логіку до фізичного переміщення товарів. Вантаж не повинен бути жорстко прив’язаний до одного складу, одного маршруту або одного перевізника. Отже, знищення одного логістичного вузла перестає бути катастрофою.

Українська реальність робить цю концепцію особливо актуальною

Для більшості країн стійкість логістики залежить від природних катастроф, страйків, аварій, пікових навантажень або збоїв у транспорті. В Україні логістичну інфраструктуру можуть цілеспрямовано фізично знищувати. 

Тому нам недостатньо мати ефективний склад. Нам потрібно мати відповідь на питання: «Куди поїде товар, якщо цього складу завтра не буде?» Причому відповідь має існувати до атаки, а не після неї.

Альтернатива великому складу — не двадцять маленьких складів

Це принципово важливий момент. Коли ми говоримо про розподілену логістику, може здатися, що рішення просте: замість одного великого складу побудувати двадцять маленьких. Але це далеко не завжди економічно виправдано.

Концепція Physical Internet пропонує інше. Великий РЦ може залишатися головним. Але навколо нього формується мережа сумісних логістичних вузлів, якими за необхідності можна скористатися.

Це можуть бути:

• 3PL-склади;
• термінали;
• складські комплекси інших компаній;
• поштово-логістичні оператори;
• транзитні хаби;
• тимчасові складські потужності.

Тобто можна створити резервну мережу потужностей. І це, на думку експертів Transdoc, набагато реалістичніше для українського бізнесу.

Швидкість прийняття рішень, “запасний план” та цифровізація 

Але сама наявність альтернативних складів ще нічого не вирішує. Якщо основний РЦ знищено, логістична команда повинна за лічені години розуміти:

• де знаходиться товар;
• які замовлення вже в дорозі;
• які склади можуть прийняти вантаж;
• яка у них доступна потужність;
• які перевізники можуть забрати товар;
• які маршрути доступні;
• які заявки потрібно перенаправити;
• які документи вже оформлені.

Саме тому цифровізація логістики — це вже не просто питання зручності чи автоматизації. Це елемент стійкості бізнесу.

Наприклад, Transdoc як система управління вантажоперевезеннями дає можливість бачити в одному середовищі заявки, перевізників, статуси перевезень, договори, документи, оплати та аналітику. Для розподіленої логістики це особливо важливо. Коли фізична мережа змушена перебудовуватися, компанія повинна мати актуальну цифрову картину того, що відбувається з її перевезеннями.

Уявімо ранок після атаки

Основний розподільчий центр знищений. У старій моделі логістична команда починає діяти практично з нуля:

• знайти склад,
• знайти транспорт, 
• домовитися,
• перевезти товар,
• перебудувати маршрути,
• повідомити магазини.

Кожна година затримки означає порожні полиці та втрати для бізнесу. У мережевій моделі сценарій інший. Основний вузол зникає. Система визначає, які потоки були прив’язані до нього, які альтернативні вузли доступні, які перевізники можуть їх забезпечити, і які маршрути потрібно активувати.

Мережа перемикається. Не тому, що ми маємо нескінченну кількість складів. А тому, що ми заздалегідь побудували альтернативи.

Що можна робити вже зараз

Українському бізнесу не потрібно чекати появи повноцінного Physical Internet. Окремі принципи можна застосовувати вже сьогодні.

По-перше, потрібно визначити критичні вузли. Який склад або термінал є настільки важливим, що його втрата зупинить значну частину бізнесу?

По-друге, необхідно створити альтернативи. Заздалегідь домовитися з 3PL та іншими операторами про можливість використання їхніх потужностей.

По-третє, краще вже сьогодні цифровізувати карту логістики. Потрібно бачити не тільки власну інфраструктуру, а всю доступну мережу ресурсів.

По-четверте, регулярно тестувати сценарій втрати вузла. Не просто мати паперовий план, а перевіряти: якщо цей склад завтра недоступний, чи можемо ми реально продовжити поставки?

По-п’яте, потрібно поступово стандартизувати процеси. У перспективі це може призвести до ширшої моделі Physical Internet. Тут різні логістичні вузли та учасники працюють за сумісними правилами, а стандартизовані вантажні одиниці можуть переміщуватися між ними.

Головний висновок

Не потрібно відмовлятися від великих складів. Потрібно відмовитися від залежності від них.

Великий РЦ може бути найефективнішим способом організації логістики. Але якщо одна ракета здатна зупинити через нього постачання для сотень магазинів, проблема вже не в розмірі складу. Проблема — в архітектурі мережі.

Саме тому концепція Physical Internet Бенуа Монтрея сьогодні цікава Україні не як футуристична теорія, а як практична відповідь на дуже конкретний ризик:

• Основний склад може залишатися великим.
• Основний маршрут може залишатися найефективнішим.
• Основний перевізник може залишатися основним.

Але система повинна знати, що робити, якщо будь-який із них завтра зникне. Саме так сьогодні потрібно дивитися на стійкість української логістики. Не будувати «склади замість складів». А створювати мережу, у якій знищення одного складу не означає знищення всієї системи постачання.